So say we all!
Вместо предисловия!
Работа написана на украинском языке.Если кто все же захочет ее осилить, то помогу всячески с переводом слов.
читать дальшеЯзичницькі слова – символи в українських дитячих народних іграх зі словесним супроводом
Дослідниками української етнології доведено, що більшість українських народних дитячих ігор виникло у язичницькому середовищі і тому зрозуміло, що весь філософський зміст української культури слід шукати у фольклорі, до якого і належать дитячі ігри. Окрім імен богів, у іграх використовуються архаїчні язичницькі слова-символи, вік яких сягає в сиву давнину.
З часом багато з них переосмислилося або зовсім забулось, але основні слова-символи, що формують менталітет народу, залишились у пам’яті та свідомості людей і передаються з покоління в покоління.
Немає сумніву в тому, що Трипільська цивілізація розвинула символіку, успадковану нею від племен ранньопалеолітичного періоду, адже такі знаки не виникають на порожньому місці. Найархаїчнішими знаками були сонячні та місячні символи. Саме знаком сонця (коло) є ігровий хоровод у таких іграх як : «Подоляночка,» «Адам і Єва», «Іди, іди дощику», «Мак», «Ой, вийтеся, огірочки», «Гарбуз», «У конопель», «Ой, у полі жито», «У грушки», «Довга лоза» («Дикі кози»), «Веребей», «Зайчик « тощо. 23 гри з 80 є хороводними іграми. У двох іграх «Сад і горобці», «Горішки» коло–сонце малюється, у грі «Ковалі» малюється півколо, що символізує місяць.
Шанування дерев бере свій початок із сивої давнини, коли пращури поклонялись деревам як богам. До прийняття християнства було багато священних гаїв, куди ходили на поклоніння, що відобразилося у дитячих народних іграх, де нерідко ігровим об’єктом є гай («Огірочки», «У вишневому садочку», «У грушки», «Ой, летіла зозуленька» тощо).
Дбайливе ставлення до природи вироблялося слов’янами впродовж багатьох тисячоліть проживання їх на своїх автохтонних землях. Існувало уявлення про дерево як реінкарнацію людської душі після смерті, тому до дерев ставились як до живих істот, звідси і походить оживлення дерев і рослин в українських дитячих народних іграх. У кожного зі слов’янських народів формувалися свої особливі традиції, що надавали перевагу тим чи іншим деревам і кущам.
У 80 досліджуваних українських народних іграх з мовним супроводом зафіксовано такі архаїчні слова-символи:
Верба у грі «У вишневому садочку».
Верба здавна вважалася жіночим символом Світового Дерева. Вербу вважали прадеревом життя, а Чумацький шлях (Молочну стежку) – її відображенням на зоряному небі. Недаремно верби завжди садили обабіч шляхів, бо, за космогонічними уявленнями слов’ян, наша Галактика є початком Всесвіту.
Уявлення про вербу як символ небесного шатра, на якому перебувають Сонце, Місяць та Зоря, відображається в українському фольклорі. Ототожнення верби з небом фіксується в загадках і дитячих піснях: «Стоїть верба посеред села, розпустила гілля на все Поділля» (відгадка – Небо). Жодне обрядове свято (весілля, хороводи) не обходилося без верби, де вона символізувала небесне жіноче начало.
Вербу дійсно можна назвати українським деревом-тотемом, від якого, як вірили наші пращури, походять люди. Вірогідно у найдавніші часи, верба символізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Недарма в українців є повір’я, що дітей знаходять на вербі.
Існує також інша думка. Верба, яка з давніх-давен шанувалася в Україні й залишилася в обряді Вербної неділі, ранніми християнами вважалась «нечистою», бо з неї, за Біблією, нібито були зроблені цвяхи для хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Проте, незважаючи на чужі легенди, в українському народному уявленні верба залишилась символом космічного ладу та надзвичайної життєздатності [Лозко 2005: 208].
Калина в іграх «Довга лоза» («Дикі кози»), «Дрова».
Калина є однією зі священих рослин, що символізує жіноче начало взагалі і зокрема період жіночої плідності. До цієї рослини завжди ставились з великою повагою, калину не можна рубати, топтати її ягід. Калинова гілка на весіллі символізувала щасливе кохання і продовження роду. Кісточка калини схожа на серце, тому ця рослина стала символом любові, краси, дівочої чистоти, жіночої вірності. Саме з пучком калини в руці приїжджає верхи на білому коні на початку весни богиня Лада, оспівана в багатьох українських народних іграх («Просо», «А ми просо сіяли» тощо) [Кирявский 2006 : 66].
Вишня в іграх «У вишневому садочку», «Сад і горобці».
Вишня – одне з найстаріших дерев в Україні, її знали здавна як дику рослину. Це дерево символізує божественість, вільність, долю людини, надію на прихильність долі.
Яблуня в грі «Сад і горобці».
Яблуня і яблуко – символи вічної молодості та безсмертя. У свідомості та поетичному світогляді українців яблуко вважається плодом із неба. Яблуня стала символом великого кохання і плодючості.
Яблуко вважалося також плодом безсмертя і українці вірили в його здатність воскрешати.
Груша в іграх «У грушки», «Сад і горобці».
Грушу, як і яблуню, за чудодійні властивості шанували здавна. Груша вважалася символом здоров’я й вважалась ліками від усіх хвороб.
Береза в грі «Дрова».
Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, ніжності. Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її досить часто садять біля садиби і зараз, щоб захищала садибу. Жіноча символіка берези відображена в оздоровчій магії, для лікування і купання дочок.
Нагідки, барвінок, любисток, м’ята в дівочих іграх хороводах-іграх «Барвінок», «У вишневому садку», «Віночок» є символом прагнення бути коханими та бажаними, мати в майбутньому міцну родину.
Мак у іграх «Мак», «Мак», «У вишневому садочку», «Просо», «Жнива».
Мак є оберегом від усякої нечисті і символізує спокій. Макова голівка вважалася символом розуму.
Коноплі в іграх «У конопель», «Веребей».
Ця рослина є символом міцності, бо саме з неї плели мотузки.
Досить довго в науці панувала хибна думка про те, що нібито внаслідок «первісного страху» людини перед силами природи виникла релігія. Хоча, очевидно, що безсилля людини перед природою стало проявлятися лише тоді, коли вона перестала розуміти свій органічний зв’язок з Богинею-природою, протиставила себе навколишньому світові.
Для наших пращурів природа була рідною домівкою. Саме від світу природи вони отримували їжу, одяг, матеріал для будівництва житла. Тому людина і наділяла рослини, серед яких жила, і тварин, які жили поруч із нею, людськими рисами, таким чином, ніби олюднюючи навколишню природу. Первісна свідомість вбачала рівність і партнерський зв’язок людини зі світом рослин і тварин. Більш того, людина вважала тварин не тільки рівними собі, але навіть вищими і розумнішими, тому в українських дитячих народних іграх було поширеним грати у звірів, тобто, хоч у грі, відчути себе твариною, вищою істотою.
Саме обожнення природи, священне ставлення до неї, а не страх перед нею, стало причиною виникнення релігії.
Світ звірів тісно взаємодіє зі світом рослин. Як Світове Дерево є зв’язком трьох вселенських просторів (нижнього, середнього і верхнього), так і тварини пов’язані з кожним із трьох світів. Нижній світ асоціюють з рибами, зміями, які символізують коріння Дерева Життя. Як правило, майже всі вони пов’язані з уявленнями про світ Предків (Нави) і є символічним зв’язком з підземним царством, представниками родючих сил природи.
Тварини земноводного (нижнього) простору
Змія в іграх «Вуж», «Ой у полі жито», «Кицька».
Давні уявлення про змію пов’язують її зі стихією води, джерелами, ріками, морями. Змія – хранителька підземного світу, давній символ родючості.
Змій (символ чоловічий) – символ Велеса як земноводної стихії, охоронець входу в підземне царство Вирію. Боротьба Перуна-змієборця з Велесом у слов’янскій міфології уособлює природну взаємодію стихій – небесного вогню і земної води. Отже, образ змії-змія наділений водночас і позитивною, і негативною символікою. Таким цей образ залишився і донині. Це змія виступає як символ сили, як покровителька домашнього вогнища, таким зокрема славиться вуж. А змій відомий як охоронець кордонів, збирач данини, спокусник і викрадач жінок.
Жаба у грі «Вуж».
Побутує уявлення про жабу (жіночий символ підземного світу) як про зачаровану царівну: побачивши її вперше навесні, вітаються з нею, як з «панною», подекуди її вважають перетвореною відьмою. Погляду жаби уникають, бо вважають, що вона може зурочити. Уявлення про цю тварину також суперечливі, як і про змію.
Миша в іграх «Сірий кіт», «Розбите яйце», «Кіт і миша».
Миша належить до тварин «нижнього» світу, оскільки живе в норі (під землею). Коли в дитинстві випадав перший молочний зуб, здійснювали такий ігровий обряд – кидали цей зуб на горище і казали: «Мишко, мишко, на тобі зуба кістяного, дай мені золотого (залізного»).
Риби – представники нижнього світу – вважалися посланцями водної стихії і протиставлялися птахам. Існує міфологема риби як своєрідного творця світу.
Щука у грі «Рак-неборак».
Символізує привільнежиття, веселощі, широкий простір. Недарма її назва в народних піснях, казках і в іграх стала синонімом рибного роду і водного простору взагалі. Щука в народному уявленні стала символом хитрощів і підступності. Її наділяли магічними властивостями.
Рак у грі «Рак-неборак».
Особливість цієї істоти полягає в тому, що вона плаває «задом наперед». Тому рак символізує відступ, відсталість, певною мірою сліпоту, бо очі дивляться назад. Водночас через свою природжену недосконалість, рак наділений надзвичайною «інтуїцією»: те, чого не бачить очима, відчуває інтуїтивно.
Тварини земного (середнього) простору
Кінь в іграх «У гусей», «Ковалі».
Кінь служив засобом пересування не тільки людей по землі, але й богів у небі. Кінь супроводжує слов’янських богів Дажбога, Хорса, Світовида, Ладу. Він – символ руху взагалі, як земного, так і небесного. Унаслідок своєї стрімкості та швидкості кінь став символом Світового Дерева, яке єднає небо і землю. Здавна в Україні кінь вважався добрим другом людини.
Вовк в іграх «У гусей», «У залізного ключа», «Вовк і хорт».
Вовк – це, насамперед, символ військової доблесті, воїнської касти, він також – тотем, господар лісу.
Собака в іграх «Вовк і хорт», «Хорт», «Бобер».
Собака – «домашній вовк». Поруч із людиною він живе з давніх-давен і вірно служить своєму господарю, охороняє хату, подвір’я, отару. Тому собака став символом вірності і відданості, захисник господарства. За доби Трипільської культури собака наділений культовими функціями – охоронець рослин.
Корова (Бик, Теля) у грі «Ледачий Гриць».
Корова – символ родючості, достатку, благоденства. Також корова символізувала небесну вологу, дощ.
Коза в іграх «Довга лоза» («Дикі гуси»), «Коза», «Кози», «Кривий танець».
Тотемом-символом одного із стародавніх племен можна вважати козу. Обряд водіння «кози» зберігся в аграрній магії (зокрема, в іграх та різдвяних колядках) до наших днів. У давнину це священнодійство справляло глибоке враження на учасників обряду. Воно символізувало воскресіння тотема, тобто предка народу після нашої смерті.
Заєць у іграх «Ой, у полі жито», «Зайчик».
Заєць – чоловічий символ, пов’язується із символом страху, переляку, полохливості.
Кицька в іграх «Сірий кіт», «Пригоди киці», «Кицька», «Кіт і миша».
Кицька – супутниця слов’янської богині Арії, яка їздить у візку, запряженому кішками. Кицьку здавна шанували і використовували в магії родючості. Ця тварина наділена дуже тонкою інтуїцією. У давнину вважали, що кішка перебуває на межі двох світів: Яви і Нави. Тому її як нічну тварину вважали помічницею відьом. Вірили, що кицька може бачити невідомі людині світи, тому ця тварина була символом непізнанного. Кицька здавна була символом домашнього затишку, незалежності, охорони.
Представники повітряного (верхнього ) простору
Ворона в іграх «Сорока-ворона», «Крук».
У слов’янських міфах ворон (а) називається «птицею віщою», яка вміє говорити людською мовою. Оскільки птахи літають у просторі, вважалося, що вони більше чують і бачать, тому і знають краще від людей, що відбувається у світі. Якщо зграї ворін супроводжували військо, то вважали, що птахи віщують поразку і загибель. Ворон вважався віщуном смерті тобто символізував не тільки знання, але й загибель. Ворон як символ віщування біди шанувався народом, але його не любили і намагалися різними обрядами захиститися від його влади знання, що і відобразилося в українських дитячих народних іграх.
Зозуля у грі «Ой, летіла зозуля».
Віща птиця, присвячена богині вини Живі, символ людської долі. Її свято відмічали під час воскресіння природи. Їй приносили пожертви ті, хто вперше навесні почув голос зозулі. Вважалося, що сам бог чи богиня в образі зозулі літає лісами і віщує роки. За повір’ям, на зиму пташка відлітає у Вирій, тому вона вважалася посередницею Яви, Нави і Прави. Зозуля прилітає останньою, а відлітає першою, отже, зрозуміло, чому вона вважається «ключницею» Вирію, бо зачиняє і відчиняє Небесну браму.
Півень (Курка) в іграх «У вишневому садочку», «Розбите яєчко», «Яструб і курчата», «Панас».
Віщий птах, провісник зорі, сонця, дуже шанований усіма слов’янами. Своїм голосним співом він нібито пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на землю світло дня. Куряче яйце є символом відродження, відновлення природи.
Сорока в грі «Сорока-ворона».
Нині сорока в народі має негативне значення, але різні обряди свідчать про те, що цю пташку з давніх-давен шанували і надавали їй охоронних властивостей. Сорока була символом новин, які вона нібито приносить на хвості. Також сорока виступала символом пташиного свята взагалі, вона ж була зв’язком із світом предків.
Работа написана на украинском языке.Если кто все же захочет ее осилить, то помогу всячески с переводом слов.
читать дальшеЯзичницькі слова – символи в українських дитячих народних іграх зі словесним супроводом
Дослідниками української етнології доведено, що більшість українських народних дитячих ігор виникло у язичницькому середовищі і тому зрозуміло, що весь філософський зміст української культури слід шукати у фольклорі, до якого і належать дитячі ігри. Окрім імен богів, у іграх використовуються архаїчні язичницькі слова-символи, вік яких сягає в сиву давнину.
З часом багато з них переосмислилося або зовсім забулось, але основні слова-символи, що формують менталітет народу, залишились у пам’яті та свідомості людей і передаються з покоління в покоління.
Немає сумніву в тому, що Трипільська цивілізація розвинула символіку, успадковану нею від племен ранньопалеолітичного періоду, адже такі знаки не виникають на порожньому місці. Найархаїчнішими знаками були сонячні та місячні символи. Саме знаком сонця (коло) є ігровий хоровод у таких іграх як : «Подоляночка,» «Адам і Єва», «Іди, іди дощику», «Мак», «Ой, вийтеся, огірочки», «Гарбуз», «У конопель», «Ой, у полі жито», «У грушки», «Довга лоза» («Дикі кози»), «Веребей», «Зайчик « тощо. 23 гри з 80 є хороводними іграми. У двох іграх «Сад і горобці», «Горішки» коло–сонце малюється, у грі «Ковалі» малюється півколо, що символізує місяць.
Шанування дерев бере свій початок із сивої давнини, коли пращури поклонялись деревам як богам. До прийняття християнства було багато священних гаїв, куди ходили на поклоніння, що відобразилося у дитячих народних іграх, де нерідко ігровим об’єктом є гай («Огірочки», «У вишневому садочку», «У грушки», «Ой, летіла зозуленька» тощо).
Дбайливе ставлення до природи вироблялося слов’янами впродовж багатьох тисячоліть проживання їх на своїх автохтонних землях. Існувало уявлення про дерево як реінкарнацію людської душі після смерті, тому до дерев ставились як до живих істот, звідси і походить оживлення дерев і рослин в українських дитячих народних іграх. У кожного зі слов’янських народів формувалися свої особливі традиції, що надавали перевагу тим чи іншим деревам і кущам.
У 80 досліджуваних українських народних іграх з мовним супроводом зафіксовано такі архаїчні слова-символи:
Верба у грі «У вишневому садочку».
Верба здавна вважалася жіночим символом Світового Дерева. Вербу вважали прадеревом життя, а Чумацький шлях (Молочну стежку) – її відображенням на зоряному небі. Недаремно верби завжди садили обабіч шляхів, бо, за космогонічними уявленнями слов’ян, наша Галактика є початком Всесвіту.
Уявлення про вербу як символ небесного шатра, на якому перебувають Сонце, Місяць та Зоря, відображається в українському фольклорі. Ототожнення верби з небом фіксується в загадках і дитячих піснях: «Стоїть верба посеред села, розпустила гілля на все Поділля» (відгадка – Небо). Жодне обрядове свято (весілля, хороводи) не обходилося без верби, де вона символізувала небесне жіноче начало.
Вербу дійсно можна назвати українським деревом-тотемом, від якого, як вірили наші пращури, походять люди. Вірогідно у найдавніші часи, верба символізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Недарма в українців є повір’я, що дітей знаходять на вербі.
Існує також інша думка. Верба, яка з давніх-давен шанувалася в Україні й залишилася в обряді Вербної неділі, ранніми християнами вважалась «нечистою», бо з неї, за Біблією, нібито були зроблені цвяхи для хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Проте, незважаючи на чужі легенди, в українському народному уявленні верба залишилась символом космічного ладу та надзвичайної життєздатності [Лозко 2005: 208].
Калина в іграх «Довга лоза» («Дикі кози»), «Дрова».
Калина є однією зі священих рослин, що символізує жіноче начало взагалі і зокрема період жіночої плідності. До цієї рослини завжди ставились з великою повагою, калину не можна рубати, топтати її ягід. Калинова гілка на весіллі символізувала щасливе кохання і продовження роду. Кісточка калини схожа на серце, тому ця рослина стала символом любові, краси, дівочої чистоти, жіночої вірності. Саме з пучком калини в руці приїжджає верхи на білому коні на початку весни богиня Лада, оспівана в багатьох українських народних іграх («Просо», «А ми просо сіяли» тощо) [Кирявский 2006 : 66].
Вишня в іграх «У вишневому садочку», «Сад і горобці».
Вишня – одне з найстаріших дерев в Україні, її знали здавна як дику рослину. Це дерево символізує божественість, вільність, долю людини, надію на прихильність долі.
Яблуня в грі «Сад і горобці».
Яблуня і яблуко – символи вічної молодості та безсмертя. У свідомості та поетичному світогляді українців яблуко вважається плодом із неба. Яблуня стала символом великого кохання і плодючості.
Яблуко вважалося також плодом безсмертя і українці вірили в його здатність воскрешати.
Груша в іграх «У грушки», «Сад і горобці».
Грушу, як і яблуню, за чудодійні властивості шанували здавна. Груша вважалася символом здоров’я й вважалась ліками від усіх хвороб.
Береза в грі «Дрова».
Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, ніжності. Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її досить часто садять біля садиби і зараз, щоб захищала садибу. Жіноча символіка берези відображена в оздоровчій магії, для лікування і купання дочок.
Нагідки, барвінок, любисток, м’ята в дівочих іграх хороводах-іграх «Барвінок», «У вишневому садку», «Віночок» є символом прагнення бути коханими та бажаними, мати в майбутньому міцну родину.
Мак у іграх «Мак», «Мак», «У вишневому садочку», «Просо», «Жнива».
Мак є оберегом від усякої нечисті і символізує спокій. Макова голівка вважалася символом розуму.
Коноплі в іграх «У конопель», «Веребей».
Ця рослина є символом міцності, бо саме з неї плели мотузки.
Досить довго в науці панувала хибна думка про те, що нібито внаслідок «первісного страху» людини перед силами природи виникла релігія. Хоча, очевидно, що безсилля людини перед природою стало проявлятися лише тоді, коли вона перестала розуміти свій органічний зв’язок з Богинею-природою, протиставила себе навколишньому світові.
Для наших пращурів природа була рідною домівкою. Саме від світу природи вони отримували їжу, одяг, матеріал для будівництва житла. Тому людина і наділяла рослини, серед яких жила, і тварин, які жили поруч із нею, людськими рисами, таким чином, ніби олюднюючи навколишню природу. Первісна свідомість вбачала рівність і партнерський зв’язок людини зі світом рослин і тварин. Більш того, людина вважала тварин не тільки рівними собі, але навіть вищими і розумнішими, тому в українських дитячих народних іграх було поширеним грати у звірів, тобто, хоч у грі, відчути себе твариною, вищою істотою.
Саме обожнення природи, священне ставлення до неї, а не страх перед нею, стало причиною виникнення релігії.
Світ звірів тісно взаємодіє зі світом рослин. Як Світове Дерево є зв’язком трьох вселенських просторів (нижнього, середнього і верхнього), так і тварини пов’язані з кожним із трьох світів. Нижній світ асоціюють з рибами, зміями, які символізують коріння Дерева Життя. Як правило, майже всі вони пов’язані з уявленнями про світ Предків (Нави) і є символічним зв’язком з підземним царством, представниками родючих сил природи.
Тварини земноводного (нижнього) простору
Змія в іграх «Вуж», «Ой у полі жито», «Кицька».
Давні уявлення про змію пов’язують її зі стихією води, джерелами, ріками, морями. Змія – хранителька підземного світу, давній символ родючості.
Змій (символ чоловічий) – символ Велеса як земноводної стихії, охоронець входу в підземне царство Вирію. Боротьба Перуна-змієборця з Велесом у слов’янскій міфології уособлює природну взаємодію стихій – небесного вогню і земної води. Отже, образ змії-змія наділений водночас і позитивною, і негативною символікою. Таким цей образ залишився і донині. Це змія виступає як символ сили, як покровителька домашнього вогнища, таким зокрема славиться вуж. А змій відомий як охоронець кордонів, збирач данини, спокусник і викрадач жінок.
Жаба у грі «Вуж».
Побутує уявлення про жабу (жіночий символ підземного світу) як про зачаровану царівну: побачивши її вперше навесні, вітаються з нею, як з «панною», подекуди її вважають перетвореною відьмою. Погляду жаби уникають, бо вважають, що вона може зурочити. Уявлення про цю тварину також суперечливі, як і про змію.
Миша в іграх «Сірий кіт», «Розбите яйце», «Кіт і миша».
Миша належить до тварин «нижнього» світу, оскільки живе в норі (під землею). Коли в дитинстві випадав перший молочний зуб, здійснювали такий ігровий обряд – кидали цей зуб на горище і казали: «Мишко, мишко, на тобі зуба кістяного, дай мені золотого (залізного»).
Риби – представники нижнього світу – вважалися посланцями водної стихії і протиставлялися птахам. Існує міфологема риби як своєрідного творця світу.
Щука у грі «Рак-неборак».
Символізує привільнежиття, веселощі, широкий простір. Недарма її назва в народних піснях, казках і в іграх стала синонімом рибного роду і водного простору взагалі. Щука в народному уявленні стала символом хитрощів і підступності. Її наділяли магічними властивостями.
Рак у грі «Рак-неборак».
Особливість цієї істоти полягає в тому, що вона плаває «задом наперед». Тому рак символізує відступ, відсталість, певною мірою сліпоту, бо очі дивляться назад. Водночас через свою природжену недосконалість, рак наділений надзвичайною «інтуїцією»: те, чого не бачить очима, відчуває інтуїтивно.
Тварини земного (середнього) простору
Кінь в іграх «У гусей», «Ковалі».
Кінь служив засобом пересування не тільки людей по землі, але й богів у небі. Кінь супроводжує слов’янських богів Дажбога, Хорса, Світовида, Ладу. Він – символ руху взагалі, як земного, так і небесного. Унаслідок своєї стрімкості та швидкості кінь став символом Світового Дерева, яке єднає небо і землю. Здавна в Україні кінь вважався добрим другом людини.
Вовк в іграх «У гусей», «У залізного ключа», «Вовк і хорт».
Вовк – це, насамперед, символ військової доблесті, воїнської касти, він також – тотем, господар лісу.
Собака в іграх «Вовк і хорт», «Хорт», «Бобер».
Собака – «домашній вовк». Поруч із людиною він живе з давніх-давен і вірно служить своєму господарю, охороняє хату, подвір’я, отару. Тому собака став символом вірності і відданості, захисник господарства. За доби Трипільської культури собака наділений культовими функціями – охоронець рослин.
Корова (Бик, Теля) у грі «Ледачий Гриць».
Корова – символ родючості, достатку, благоденства. Також корова символізувала небесну вологу, дощ.
Коза в іграх «Довга лоза» («Дикі гуси»), «Коза», «Кози», «Кривий танець».
Тотемом-символом одного із стародавніх племен можна вважати козу. Обряд водіння «кози» зберігся в аграрній магії (зокрема, в іграх та різдвяних колядках) до наших днів. У давнину це священнодійство справляло глибоке враження на учасників обряду. Воно символізувало воскресіння тотема, тобто предка народу після нашої смерті.
Заєць у іграх «Ой, у полі жито», «Зайчик».
Заєць – чоловічий символ, пов’язується із символом страху, переляку, полохливості.
Кицька в іграх «Сірий кіт», «Пригоди киці», «Кицька», «Кіт і миша».
Кицька – супутниця слов’янської богині Арії, яка їздить у візку, запряженому кішками. Кицьку здавна шанували і використовували в магії родючості. Ця тварина наділена дуже тонкою інтуїцією. У давнину вважали, що кішка перебуває на межі двох світів: Яви і Нави. Тому її як нічну тварину вважали помічницею відьом. Вірили, що кицька може бачити невідомі людині світи, тому ця тварина була символом непізнанного. Кицька здавна була символом домашнього затишку, незалежності, охорони.
Представники повітряного (верхнього ) простору
Ворона в іграх «Сорока-ворона», «Крук».
У слов’янських міфах ворон (а) називається «птицею віщою», яка вміє говорити людською мовою. Оскільки птахи літають у просторі, вважалося, що вони більше чують і бачать, тому і знають краще від людей, що відбувається у світі. Якщо зграї ворін супроводжували військо, то вважали, що птахи віщують поразку і загибель. Ворон вважався віщуном смерті тобто символізував не тільки знання, але й загибель. Ворон як символ віщування біди шанувався народом, але його не любили і намагалися різними обрядами захиститися від його влади знання, що і відобразилося в українських дитячих народних іграх.
Зозуля у грі «Ой, летіла зозуля».
Віща птиця, присвячена богині вини Живі, символ людської долі. Її свято відмічали під час воскресіння природи. Їй приносили пожертви ті, хто вперше навесні почув голос зозулі. Вважалося, що сам бог чи богиня в образі зозулі літає лісами і віщує роки. За повір’ям, на зиму пташка відлітає у Вирій, тому вона вважалася посередницею Яви, Нави і Прави. Зозуля прилітає останньою, а відлітає першою, отже, зрозуміло, чому вона вважається «ключницею» Вирію, бо зачиняє і відчиняє Небесну браму.
Півень (Курка) в іграх «У вишневому садочку», «Розбите яєчко», «Яструб і курчата», «Панас».
Віщий птах, провісник зорі, сонця, дуже шанований усіма слов’янами. Своїм голосним співом він нібито пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на землю світло дня. Куряче яйце є символом відродження, відновлення природи.
Сорока в грі «Сорока-ворона».
Нині сорока в народі має негативне значення, але різні обряди свідчать про те, що цю пташку з давніх-давен шанували і надавали їй охоронних властивостей. Сорока була символом новин, які вона нібито приносить на хвості. Також сорока виступала символом пташиного свята взагалі, вона ж була зв’язком із світом предків.